Копил Наталія Миколаївна -

Вітаю Вас на моїй сторінці!

Завдання проекту: дослідження козацького роду нашого земляка Малукало М.
Учасники проекту: учні 6,9 класів


3 давніх-давен людям відомо: дерево життя-це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок-символ минулого, другий-сучасного, а третій-майбутнього. Зображення дерева життя зустрічається в малюнках наших пращурів. Це свідчить про те, що вже в сиву давнину люди знали про нерозривний зв'язок трьох листочків.
Щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію. Сторінки рідної історії хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне явище як Запорозька Січ. Про неї М.Гоголь писав: "Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі. Як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!"
Баба - село козацьке (назва давньослов’янською баба означає тата, тобто батько)
Історична довідка: Вперше село згадується 1654 роком. В 1866 році в селі було 533 двори, з них 427дворів - козацькі. Стан населення: вільні козаки



Повертаючись в козацьке минуле доречно мати уяву як виглядала наша місцевість два тисячоліття тому. Основний слов’янський вплив характеризує й те, що в нашій місцевості було три городки.
Один городок - це західна частина Слобідки, інший знаходився трохи північніше колишньої свиноферми, де сходились три рукави річки Бабка, а третій - північніше Слобідської зупинки.
Коли запрацював механізм закріпачення, то у випадку з нашим селом спадають на думку три основні можливі фактори збереження соціального стану козацького села: по-перше: мудрість волосного старости, по-друге: можливі його зв’язки в імперському державному управлінні. По-третє воля самих козаків зберегти стан за будь-яку ціну.
Деякі з наших односельців служили навіть в царській лейб-гвардії. Останнім з них був Холодний Леонтій.


Я потомок козацького роду.


Мій дідусь Бич Іван Петрович 1904 р.н. (по батьковій лінії) і бабуся Москаленко Анастасія Степанівна 1907 р.н. (по материній лінії) були козаками. Свідоцтвом цього факту є записи в "Приємному журналі 1го Бабського земського народного училища". В графі "сословіє" написано, що вони козаки.

Зараз розглянемо як доживало часів формальне козацтво на прикладі родини Малукало Максима, який є рідним дядьком батька Легкого Володимира Вікторовича.
Учні нашої школи Легкі Петро, Іван, Марія, Валентина є потомками козацького роду.

Малукало Максим Кузьмич - батько (1866-1919р.р.)
Зеркаль Марія Йосипівна - мати (1868-1920р.р.)


Предки Легкого Володимира Вікторовича по батьківській лінії;
Народились в с. Баба в козацькій родині



Малукало Іван Максимович - (23.10.1892-1918р.), Михайло Максимович (1894 р.н.), Устина Максимівна (1888-1977 р.н.):


Свідоцтво про закінчення Іваном Малукало Бабського народного училища:


У 1915 р. Іван Малукало вступає 3-у Київську гімназію, де отримує вищу агрономічну освіту:


Йде Перша світова війна, тому його мобілізують, але в зв’язку з тим, що тоді з вищою освітою не потрапляли на фронт - служить в Києві в телеграфному полку (фото за телеграфним апаратом). В січні 1917 р. застудився і захворів на туберкульоз, потім помирає від епідемії іспанки у 1918 році.


Старший брат Михайло Малукало (1894 р.н.) здобувши вищу освіту ветеринарного лікаря, відбував військову службу в Києві, а потім добровільно приєднався до лав Червоної Армії. Воював проти денікінців. Разом з Щорсом звільняв Чернігів та Київ. Мав бойові нагороди та іменний пістолет від Щорса. Приймав участь в поході проти білогвардійців, потрапив в Полон і перебував на території Польщі. Звільняють за обміном. Залишається поблизу кордону в м. Проскурів, де займає на той час досить почесну посаду начальника пожежної охорони. Тогочасні методи боротьби з пожежами були далекі від досконалості і тому туди набирали "шибайголів". Тут одружується, має двох синів. В 1936 р. починають його переслідування, забирають іменний пістолет. Переїжджає з сім’єю в Чернігів, де його в 1937 р. заарештовують і невдовзі розстрілюють. В 50-х р. реабілітований.


Найстарша сестра Устина (1888-1977 р.н.) одружується в 1912 р.. Мала двох дітей. Чоловіка в 1926 р. вбили грабіжники. Молодший син пропав безвісти. Старший прожив довге життя.
Наймолодша сестра Палажка (1903-1989 р.) отримала вищу педагогічну освіту. Одружилась в 1927 р., дітей не мала. Проживала в м. Шостка. Чоловік був репресований і відбував покарання на протязі 10 років.
Сестра Тетяна одружується в 1928 р. Мала одного сина. Чоловік загинув на війні в 1944р. Прожила до 1982 р.



Сім’я, родина, рід - які слова святі.
Вони потрібні кожному в житті.
Якщо зміцніє хоч одна родина -
Міцніша стане наша Україна.

УКРАЇНСЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ!

Учасники проекту: учні Жовтневої ЗОШ